Історія Рідного міста

Сучасний Борислав знаходиться на території старовинних поселень- Борислава, Бані Котівської, Губич, Мразниці, Тустанович (назва від Тустані), які від другої половини XIX ст. швидко розбудовувалися і на початку XX ст. злилися в одне місто.
Перша писемна згадка про Борислав- у грамоті польської королеви Ядвіґи від 19 березня 1387 р.
Згідно з ревізією 1692 року селом володіли 6 шляхтичів. Тоді у Бориславі було 37 кметів, 3 млини і 2 корчми. Кількість осілих дворів була 48[8].
За першим поділом Польщі (1772) Борислав у складі Східної Галичини потрапив під владу Габсбургів, спочатку це була Австрійська імперія, а пізніше Австро-Угорська імперія.
Від середини XIX ст. Борислав став відомим промисловим центром видобутку та переробки нафти, озокериту і газу.
Бориславське родовище озокериту (відкрите 1853 р. львівським промисловцем Робертом Домсом) - одне з найбільших у світі за запасами та рівнем видобутку. У другій половині XIX ст. бориславський озокерит використано для ізоляції першого трансатлантичного телеграфного кабелю між Європою і США. З 1861 р. видобуток нафти здійснювався за допомогою свердловин. Промислова розробка бориславського нафтового родовища розпочалася у 60-х роках XIX ст. і досягла апогею 1909 року (становила 5 % світового видобутку нафти).
31 грудня 1872 р. у Бориславі введено в експлуатацію залізницю